Кози домашні

Кози відносяться до одних із найдавніших домашніх тварин. Кози були одомашнені біля 9000 років тому – пізніше собак, але раніше від котів, коней, віслюків та овець. Цікаво, що домашні кози мають полігенне походження, тобто походять від декількох диких видів гірських козлів.

Найбільший вплив  на формування домашніх кіз мав бородатий, або безоаровий козел, розповсюджений в горах Кавказу, Малій та Середній Азії. Але у створенні окремих порід могли використовувати гвинторогих та альпійських козлів.

Перші домашні кози з'явились на території сучасних Ізраїлю, Сирії, Лівану, Туреччини. Набагато пізніше вони були одомашнені у Стародавній Греції та на окремих островах Середземного моря. Домашні кози виявились дуже зручними та вигідними домашніми тваринами, тому швидко поширились в різних країнах. В першу чергу домашніх кіз почали розводити в усіх країнах Близького та Середнього Сходу, Південної Європи та Африки, у яких сформувались свої традиції розведення цих тварин та з'явились місцеві породи. Люди завезли цих тварин і на інші континенти, тому зараз цих тварин можна зустріти в кожній країні.

Найбільше поголів'я кіз зосереджено в країнах Африки та посушливих районах Азії, де інші види худоби утримувати не вигідно. Найбільш цінне племінне поголів'я домашніх кіз зосереджено у Швейцарії, Німеччині, Франції.

Кози скороспілі тварини, добре відгодовуються. За смаковими якостями та поживності козяче м'ясо не поступається баранині. Найбільш високими смаковими якостями відрізняється м'ясо молодняку та кастратів.

Із продукції козівництва, серед натурального волокна тваринного походження, відрізняється козячий пух – особливий вид шерстяної сировини, яка не має собі рівних за фізико-технічними властивостями та високими технологічними властивостями.

Із шкур виробляють кращі за якістю шкіряну сировину – шевро, лак-шевро, саф'ян, козлину хромову, замшу, лайку, які ідуть на виготовлення модельного взуття та галантерейних виробів. Шкури, які мають пух, ідуть на виробку різного хутра, яке імітує цінних хутрових  звірів.

Побічним видом продукції є козячий гній – одне із кращих добрив для саду і городу. За своєю дією він переважає коров'ячий та кінський. Особливо придатний він для парників і теплиць. Його потреба в 5 разів менша ніж коров'ячого і 4 рази менша ніж кінського.

Кози не примхливі та невибагливі до умов утримання. В практичному відношенні цінною біологічною особливістю цих тварин є рання статева зрілість. Кози плодючі тварини. Плодючість кіз на 100 маток становить 190-220 козенят і більше. За один окіт коза приносить 2 – 3 козеняти. Відомі випадки, коли у кіз молочних порід народжується до шести нормально розвинутих козенят. Середня тривалість господарського використання кіз становить 7 – 9 років. Тривалість лактації кози до 9 – 10 місяців.

Слід звернути увагу на те, що при живій масі 50 – 60 кг, коза дає до 1500 – 2000 кг молока, тобто у 30 разів більше своєї маси. Вихід молока на 100 кг живої маси у молочної кози у два рази вище, ніж у високопродуктивної корови.

Переваги козячого молока у високому вмісту біологічно активного калію, який впливає на діяльність серцево-судинної системи та омолодження людського організму. Воно відрізняється від коров'ячого більш високою біологічною активністю, в тому числі вітамінною. В ньому міститься набагато більше вітаміну В12, який впливає на процеси кровотворення.

За вмістом вітаміну А козяче молоко переважає коров'яче у 2 рази, аскорбінової кислоти у 1,5 рази, вітаміну РР (нікотинової кислоти) – в 3 рази.

Хімічний склад козячого молока залежить від породи. Наприклад, жирність молока зааненських кіз становить 3,8 – 4,5 відсотка, а нубійських – до 8,5 відсотка. Високі надої молока при добрій годівлі та утриманні можливо отримати лише від кіз молочного напряму.

До молочних порід кіз відносять зааненську, тогенбургську, російську білу, горьківську та місцеву покращену. Кращими за молочною продуктивністю є всесвітньо визнані кози зааненської породи.

Зааненська порода кіз виведена методом народної селекції в долині Зааненталь, яка знаходиться у Швейцарських Альпах. Сприятливі природно-кліматичні умови з великою кількістю природних альпійських пасовищ також вплинули на виведення породи. На територію Росії цю породу почали завозити ще на початку двадцятого століття. Найбільшого поширення зааненська порода кіз набула в північно-західній та центральній Росії.

В кінці 80-х років ХХ століття зааненську породу кіз було завезено в колгосп імені Кірова Полтавської області з Австралії. В кінці 90-х років минулого століття стали активно розвиватись особисті господарства населення і виріс попит на кіз

Коза зааненської породи

Кози зааненської породи вважаються найбільшими в світі, дорослі кози досягають висоти 77 – 78 см в холці і живої маси біля 50 кг. Жива маса козлів інколи досягає до 110 кг. 75 відсотків кіз комолі. Ця порода відрізняється не тільки своїми розмірами і молочність, але й плодючістю та великою вагою приплоду. Кізки народжуються живою вагою біля 3 кг, козлики 4,5 – 5 кг. Козенята швидко ростуть і вже через рік їх жива маса збільшується в 10 разів від тієї ваги, яку вони мали при народженні.