Не спалюй свій урожай!

Щорічно після збирання зернових культур у небі з’являється дим від спалювання стерні та соломи. Які цьому причини? Більшість господарів, які вдаються до такого заходу, посилаються на те, що заорювання стерні та соломи – досить не простий агрозахід і, більш того, дорогий. Але навіть такі аргументи не виправдовують спалювання. Цей захід не просто акт безгосподарності і свідомого розтрачання корисної енергії засвоєної природою, але також він є шкодочинним.

При спалюванні стерні, соломи з гектара

  • втрачається 25 кг азоту і 1500 кг вуглецю;
  • повністю знищується мікрофлора, що формує родючий шар ґрунту;
  • погіршуються його водно-фізичні властивості.

Смертельна для вегетуючих мікроорганізмів є вже температура 50-60 0С, а при спалюванні вона сягає 250-300 0С, що однозначно негативно позначається на родючості ґрунту та майбутньому врожаї.

Руйнуються цінні гумусоутворюючі елементи соломи та стерні, а вуглець та азот переходять у газоподібну форму. Ґрунт з низьким умістом гумусу мінералізується, втрачає свою структуру, вологоємність, родючість, потребує внесення гною або компосту.

Гинуть природні мікроорганізми, що знаходеться в ґрунті та на його поверхні. Адже ґрунтові бактерії і мікроскопічні гриби відповідають за нормальний ґрунтоутворюючий процес і потребують рослинних решток для живлення. Продуктами життєдіяльності мікроорганізмів є доступні для рослин прості сполуки, вітаміни, ферменти, які легко засвоюються кореневою системою. Мікроорганізми виконують надзвичайно важливу функцію – створення водотривкої дрібногрудочкуватої структури ґрунту, яка визначає його водно-повітряний режим та технологічні властивості: щільність ґрунту, твердість оброблюваного шару, запаси продуктивної вологи.

Саме рослинні рештки: стерня, солома, стебла та інші – це незамінний матеріал для ґрунтоутворення з накопиченням гумусу і необхідних сполук для живлення рослин та ґрунтових мікроорганізмів. Солома також розрихлює ґрунт та утримує вологу.

В середньому солома містить 0,5 % азоту, 35-40 % органічного вуглецю, 25 г бору, 15 г – міді, 150 г – марганцю, 2 г – молібдену, 200 г – цинку і 0,5 г – кобальту.

Внесення на гектар 4 т соломи в якості удобрення рівноцінно 12 т підстилкового гною, при цьому в ґрунт надходить до 3,0-3,5 т органічної речовини, 18-25 кг азоту, 6-8 кг фосфору, 32-60 кг калію, мікроелементи. Для заорювання соломи її попередньо подрібнюють, що можна зробити одночасно зі збором врожаю.

На кожну тонну заорюваної соломи потрібно внести по 10 кг діючої речовини азотного добрива – це, наприклад, приблизно 30 кг аміачної селітри. У іншому разі целюлозорозкладаючі мікроорганізми використовують гумус ґрунту і знижують його родючість.

Збереження рослинних решток, на противагу їх традиційному спалюванню, допомагає збагатити хімічну складову ґрунту органікою та сприяє живленню та активізації біоти.

Отже, спалювання соломи призводить до зниження потенційної родючості ґрунту і, відповідно, майбутньої врожайності.