Законом України від 30 листопада 2021 року № 1914 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень» для платників податків – фізичних осіб, у яких у власності та/або користуванні (оренді, суборенді, емфітевзисі, постійному користуванні) є земельні ділянки, віднесені до сільськогосподарських угідь, вводиться поняття мінімального податкового зобов’язання (далі – МПЗ).

Мінімальне податкове зобов’язання – це мінімальна величина податкового зобов’язання зі сплати податків, зборів, платежів, які контролюються Державною податковою службою.

З 1 січня 2023 року в Україні діятиме нова форма декларації про доходи та майновий стан, що відповідатиме змінам до Податкового Кодексу, ухваленим парламентом 30 листопада 2021 року. Селяни та фермери сплачуватимуть мінімальне податкове зобов’язання за земельні ділянки, які віднесені до сільськогосподарських угідь. Його платитимуть землевласники та землекористувачі, що сплачують з одного гектара податків менше 5% від грошової оцінки землі.

МПЗ - це мінімальне зобов'язання зі сплати податків, які необхідно сплатити за користування (оренда, суборенда, емфітевзис, постійне користування) або володіння земельною ділянкою.

У розрахунок мінімального податкового зобов’язання входить:

-податок на землю;

-податок з доходу за продаж урожаю, вирощеного на відповідній ділянці;

-податок на доходи фізичних осіб;

-військовий збір із зарплати найманих працівників.

Обов'язок сплати МПЗ покладається на власника земельної ділянки. У випадку передачі земельної ділянки в оренду (суборенду), емфітевзис або інше користування МПЗ мають сплачувати орендарі або користувачі такої земельної ділянки, проте у тому разі, якщо таке право користування зареєстроване належним чином.

Якщо сплачена сума з гектара землі менша за мінімальне податкове зобов’язання, різницю потрібно буде доплатити до бюджету.

Платники податку сплачують лише позитивне значення різниці між: сумою загального МПЗ і сумою сплачених упродовж податкового/звітного року податків, зборів, платежів, пов’язаних з виробництвом і реалізацією власної сільгосппродукції, власністю або користуванням земельними ділянками, що належать до сільгоспугідь.

МПЗ сплачують резиденти, які володіють або користуються земельними ділянками, що належать до сільськогосподарських угідь (пп. 162.1.1-1 Податкового кодексу України (ПК)).

МПЗ не визначають:

-для земельних ділянок, що використовують дачні та садівничі кооперативи, а також ті, що їх набули у власність/користування члени цих кооперативів у результаті приватизації у межах земель, що належали цим кооперативам на праві колективної власності чи перебували у їх постійному користуванні;

-земель запасу;

-невитребуваних земельних часток/паїв, розпорядниками яких є органи місцевого самоврядування, крім тих, що передали в оренду;

-земельних ділянок зон відчуження та безумовного відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

-земельних ділянок із сільгоспугідь, які належать фізособам на праві власності або користування і станом на 1 січня 2022 року були у межах населених пунктів.

Розрахункова сума МПЗ визначається за формулами, встановленими статтею 381 Кодексу, в залежності від наявної нормативно грошової оцінки відповідної земельної ділянки або нормативно грошової оцінки (далі НГО) 1 гектара ріллі по області з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого Кодексом для справляння плати за землю; коефіцієнту та кількості календарних місяців, протягом яких земельна ділянка перебуває у власності, оренді, користуванні на інших умовах (у тому числі на умовах емфітевзису) платника податків.

Звертаємо увагу, що відповідно до п. 67 розділу ХХ "Перехідні положення" Кодексу тимчасово, для розрахунку МПЗ за 2022 та 2023 податкові (звітні) роки коефіцієнт застосовується із значенням 0,04.